Запор в місячної дитини

Запор у грудничков возрастом 1 месяц – нередкое явление. Он сопровождается беспокойством малыша, недостаточным сном и питанием. Не стоит оставлять такие приступы без внимания, нужно помочь новорожденному справиться с проблемой. Каждая мама пользуется народными методами по советам бабушек и лекарствами, которые прописывает врач.

Ребенок на сером пледе

Особенности запора у месячного ребенка

Во время запора малыш демонстрирует тревожное поведение. Плохая дефекация имеет свои симптомы, о которых следует знать каждой молодой маме:

стул грудничка имеет плотную консистенцию;
кал ребенка оформленный, имеет вид «горошка»;
вздутие животика;
беспокойное поведение;
беспрерывный плач;
подтягивание согнутых ножек к животу;
малыш постоянно тужится и краснеет;
отказ от еды;
неспокойный сон.

Запор объясняет особенности в поведении малыша. При проявлении признаков стоит помочь ребенку опорожнить кишечник, облегчить его состояние. Новорожденные имеют не до конца сформированную желудочно-кишечную систему. Из-за этого возникают все сложности. Ребенок не способен выделять достаточное количество ферментов, чтобы переварить материнское молоко или смесь.

Важно! Почти 80% малышей сталкиваются с запорами в первый месяц жизни. По наблюдениям врачей, мальчики страдают проблемой чаще, чем девочки.

Нормы по характеру кала и количеству

С первого по третий месяц жизни новорожденные опорожняют кишечник после каждого кормления. Это происходит 3-5 раз в сутки при условии, что грудничок получает грудное молоко. При искусственном вскармливании дети ходят в туалет 1-2 раза в день. Это нормальное количество, при условии отсутствия проблем со здоровьем.

После введения прикорма у детей кал приобретает такую же структуру, как у взрослых, и становится реже – всего 1-2 раза в сутки при нормальном типе питания. На смешанном вскармливании стул бывает 2-3 раза в день. Ближе к году малыш ходит в туалет один раз в день.

Консистенция кала у новорожденных полужидкая. Цвет варьируется от светло-желтого до коричневого. У малышей такой стул, потому что они получают пищу только в жидком виде. Переваренное молоко приобретает желтый или коричневый цвет. Структура опорожнений имеет полужидкую консистенцию по той же причине.

Новорожденный в кроватке

Виды запоров у месячных детей

У малышей месячного возраста запор – частая реакция организма на введение нового типа питания или изменение в рационе матери при грудном вскармливании. Запоры разделяют на 2 вида:

Атонический. Связан с нарушением сокращений кишечника. Отличается вздутием живота, выделением больших объемов кала за раз, капризностью, болью в животике, подгибанием ножек.
Спастический. Характеризуется спазмами в животике за счет повышения сократительной функции кишечника. Проявляется плотным твердым стулом, кал имеет вид оформленных шариков, нехарактерного темно-коричневого цвета, иногда с зеленым оттенком. Ребенок часто плачет, постоянно подгибает ножки к животику, сам он вздутый и болит.

Запор у месячного ребенка всегда сопровождается рядом неприятных симптомов. Родители могут помочь облегчить состояние малыша. Для этого есть специальные лекарства и народные методы.

Важно! Запор следует подвергать лечению, так как он может повредить состояние тонкого и толстого кишечника, что отразится на здоровье в будущем.

Основные причины запоров у месячных детей

Причины развития запора у грудного ребенка имеют различный характер. Они могут быть связаны с типом кормления малыша, питанием матери и физиологическими особенностями. Стоит знать основные симптомы, чтобы понять, что беспокоит грудничка. Почему бывает запор у ребенка в 1 месяц:

врожденные заболевания кишечника;
недоразвитость прямого кишечника;
неспособность вырабатывать нужное количество ферментов для переваривания;
резкое переведение грудничка с грудного вскармливания на искусственное;
дисбактериоз;
длительный прием антибиотиков;
развитие рахита;
врожденные заболевания щитовидной железы;
непереносимость лактозы;
перенесение острых инфекций;
нарушение всасывания в работе кишечника;
стрессовое состояние у ребенка;
неправильное питание у матери на грудном вскармливании.

Некоторые причины возможно самостоятельно определить, другие – способен распознать только врач после осмотра и проведения необходимых анализов и обследований. Если у малыша находят врожденные аномалии, то обычно об этом сообщают еще в роддоме, так как сразу после рождения врачи забирают малыша и проводят все нужные обследования.

Мальчик в шапочке

Что делать, если у месячного ребенка запор

Что делать при запоре у грудничка 1 месяц, волнует каждую мать. Врачи рекомендуют использовать различные лекарства, бабушки рассказывают о народных методах. На самом деле использование обоих вариантов применимо в настоящее время. Из народных методов часто применяют клизмы с разными жидкостями. Самые эффективные из них для домашних условий:

Клизма с вазелиновым маслом. Для этого 30 мл воды смешивают с мл вазелина и впрыскивают в анальное отверстие малышу, через некоторое время она срабатывает.
Клизма с растительным маслом. 15 мл воды и 15 мл растительного масла смешивают, затем проводят процедуру.
Клизма с кипяченой водой температурой 370. В первую очередь используют этот метод. Правда, он не всегда срабатывает с первого раза. Часто бывает, что после первого впрыскивания ничего не происходит. Процедуру повторяют несколько раз.
Мыльный раствор для клизмы. Его часто использовали наши бабушки. Метод, правда, рабочий, но немного болезненный. Мыло имеет щелочную среду, при соприкосновении со слизистой оболочкой кишечника происходит сильное раздражение. Нужно сделать слабый мыльный раствор и впрыснуть в кишку. Данный процесс немного болезненный, потому лучше избегать его.
Газоотводная трубочка. Она продается в специальных детских магазинах и аптеках. Кончик для ввода в анальное отверстие смазывают вазелином или кремом. Затем вводят ее внутрь и ждут, пока малыш ни начнет испражняться.
Использование слабительных средств. Их большое разнообразие в аптеках для детей с раннего возраста. Одобрение врача для них необязательно, главное – четко следовать инструкции, чтобы не вызвать у новорожденного поноса и как следствие обезвоживание.

Помимо разного вида клизм и препаратов, многие мамы применяют теплую грелочку для животика и травяные ванны. Эти способы успокаивают грудничка, способствуют выходу газов и нормализации работы кишечника. Однако таких мер не всегда хватает до полного облегчения состояния.

Важно! Подбор слабительных средств проводят строго согласно возрасту ребенка. Дозировку соблюдают до каждого мг, чтобы не спровоцировать обезвоживание и запор.

Малыш на руках у мамы

Советы по профилактике запора

Что делать при запоре у грудничка 1 месяц, разобрано в статье выше. Врачи советуют проводить профилактические действия для предотвращения запоров у ребенка 1 месяц. К таким манипуляциям относят массажи, ванночки, активные игры и другие моменты. Профилактика запоров у новорожденных:

выкладывание малышей на животик до начала кормления;
теплая ванночка с добавлением трав;
использование кисломолочных смесей при искусственном вскармливании 1 раз в сутки;
массаж живота по часовой стрелке;
надевают подгузник ребенку, стараясь не передавить ему живот;
следят, чтобы новорожденный не заглатывал воздух при кормлении.

Профилактические действия помогают детям реже сталкиваться с запорами. При этом они должны быть полностью здоровыми. Если у малыша 1 месяц есть запор и проблемы с кишечником, то избежать затруднений не получится.

Запор у ребенка 1 месяц что делать – в панике бегают папа и мама, понимающие состояние грудничка, но не знающие, как его облегчить. В первую очередь, нужно успокоиться, затем изучить все возможные причины состояния малыша. Желательно обсудить это с врачом и получить от него рекомендации. Быстрые и слаженные действия помогут устранить проблему без лишнего стресса для мамы и малыша.

Видео

Источник

Зміст

Що можна вважати запором
Причини запору у грудничка
Усунення симптому
Рекомендації
Відео по темі

Найчастіше запор у місячної дитини виникає в результаті неправильного харчування або незрілості травного тракту, коли моторика кишечника недостатня для проштовхування калових мас. Але копростаз може бути спровокований і органічною патологією, при якій потрібно оперативне лікування, тому при частій появі симптому необхідно обстежити дитину.

Що можна вважати запором

Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то частота випорожнень кишечника, колір, консистенція калових мас буде залежати від харчування годуючої матері і від стану травної системи малюка. При природному вигодовуванні у новонародженого дефекація відбувається майже після кожного годування, близько 6 разів на добу.

Педіатри вважають нормальним, якщо частота стільця у місячної дитини коливається в межах від одного разу на 2 дня до 10-12 разів на добу. З віком частота стільця скорочується і до моменту введення прикорму (12-20 місяців) становить не більше двох разів на добу.

Якщо грудної дитина харчується штучною сумішшю, то дефекація буде нерегулярною, оскільки кал новонародженого стає щільнішим і він довше просувається по кишечнику, а також через те, що суміш перетравлюється набагато довше, ніж жіноче молоко. У дітей на штучному вигодовуванні частота стільця, як правило, складає 1 раз на добу.

Якщо ж дитина у віці від 2 до 20 тижнів знаходиться на змішаному вигодовуванні (1:1), то нормальною вважається частота випорожнень від 1 до 7 разів на добу. Критерієм порушення функціонального стану травної системи дитини є не частота дефекації, а його самопочуття. Якщо дитина добре себе почуває, він спокійно спить, не притискає ніжки до животика і з апетитом їсть, то рідкі випорожнення кишечника не є приводом для занепокоєння.

Якщо ж малюк примхливий, тужиться при цьому червоніє і плаче, а животик його твердий, то можна говорити про такому симптомі, як запор. При запорі у дітей змінюється консистенція калових мас (кал стає твердим або ж спершу виходить щільний кал, а за ним вже йде кашкоподібний).

Поява фрагментованого або щільного калу є ознакою запору

При атонічному копростазі порушується ритм дефекації, виділяється каловий циліндр великого розміру, дитина відмовляється від їжі, можуть з’являтися висипання на шкірі і наліт на язиці. Дитину турбують приступоподібні болі в животі. Спастичний запор проявляється фрагментованим стільцем («овечий кал»), кишковими коліками, метеоризмом. Симптоми спастичного копростазу стихають після дефекації, а очисна клізма не дає полегшення.

Причини запору у грудничка

Найбільш частими причинами запору у місячної дитини стають:

недотримання дієтичних рекомендацій матір’ю;
недостатня кількість молока у матері;
зневоднення калових мас або надмірне надходження солей кальцію;
введення в раціон (або зміна) молочної суміші;
тривалий прийом медикаментів;
органічні або функціональні порушення роботи травної системи.

Якщо годуюча мати не дотримується дієти, то разом з грудним молоком у травний тракт новонародженого надходять речовини, які занадто складні для розщеплення. В результаті процес травлення у дитини затягується або порушується. Щоб усунути запор і підвищене газоутворення у немовляти, мати повинна відмовитися від вживання смаженої, жирної їжі, здоби, а також прибрати зі свого раціону горіхи, міцний чай і каву.

Дитина на природному вигодовуванні може недоотримувати грудного молока через гіпогалактії, порушення анатомії порожнини рота (дитина не може повноцінно смоктати), при млявому ссанні, частому відрижці. Тимчасовий запор у місячної дитини, що перебуває на штучному вигодовуванні, може з’явитися через нестачу рідини в організмі, оскільки калові маси зневоднюються і з працею проштовхуються.

Щоб заповнити недолік рідини дитині потрібно давати пити водичку. При великому надходженні в організм кальцію утворюються сполуки, які ущільнюють кал. Надлишок кальцію може виникнути, якщо в дієті матері занадто багато сиру або розвинувся гіпервітаміноз вітаміну Д.

Ятрогенні запори виникають на фоні тривалого прийому лікарських засобів, наприклад, антацидів, спазмолітиків, антибіотиків, діуретиків. Медикаменти впливають на нервовий апарат кишечника або ж на електролітний обмін. Буває і так, що запор наслідок ушкодження інтрамуральних гангліїв, що виник внаслідок кишкової інфекції або дисбактеріозу кишечника.

Органічні запори виникають на тлі аномального розвитку товстої і прямої кишки, наприклад, при хворобі Гіршпрунга, свіщевої формі атрезії ануса, стриктурах ануса і прямої кишки, аноректальном стенозі, втрати рефлексу на дефекацію.

При хворобі Гиршпунга (один випадок на 2-5 тис. новонароджених) симптоми з’являються вже в період дитинства, хоча клініка стерта при природному вигодовуванні, що пов’язано з легким проходженням калу по аганглионарному ділянці товстої кишки. Запор зазвичай з’являється при введенні прикорму або переході на суміш, оскільки стілець стає більш густим.

Немовлята з даною патологією мають так званий жаб’ячий живіт в результаті зсуву кишки і постійного метеоризму. Лікувати хворобу можна тільки хірургічним втручанням.

Гострий запор виникає раптово (при цьому стільця немає кількох діб), його причина найчастіше в порушення кишкової прохідності через новоутворення, запального процесу в черевній порожнині, кишечнику або аноректальної області, черепно-мозковій травмі або побічної дії ліків.

Якщо клініка включає не тільки замок, але і затримку газу, то велика ймовірність кишкової непрохідності і потрібна термінова медична допомога

Хронічний запор у дітей розвивається через функціональних порушень товстого кишечника, що викликано нескоординованими тонічними і пропульсивными м’язовими скороченнями стінок кишки. До запорів також призводять гіпоксичні та травматичні ураження ЦНС. Формуються функціональні запори в результаті морфофункціональної незрілості новонародженого.

Хронічний запор вважається, якщо порушення акту дефекації відзначається постійно протягом трьох місяців, тому батьки повинні уважно стежити за частотою випорожнення дитини, у якого є запор, а не вважати це індивідуальною особливістю організму. Не завжди під час обстеження встановлюють, чому у дитини виникає копростаз, однак, воно дозволяє виключити більш серйозні патології, які могли б провокувати порушення дефекації.

Усунення симптому

У дітей запори (у 95% випадків) носять функціональний характер. При підозрі на органічний запор потрібно провести обстеження як можна швидше, щоб визначити тактику лікування основного захворювання, симптомом якого є копростаз. Лікування може бути як консервативним, так і хірургічним.

Лікування запору у дитини 1 місяця життя має призначатися педіатром. При клінічному огляді лікар звертає увагу на колір шкіри немовляти, наявність нальоту на язиці, форму і розмір живота. Після огляду та збору анамнезу, лікар підбере найбільш відповідне медикаментозне засіб і визначить необхідну дозу, а при необхідності призначить додаткові дослідження.

Лікування копростазу залежить від етіології хвороби, супутніх захворювань, характеру порушення рухової активності товстого кишечника. Для прискорення перистальтики немовляті можуть призначатися препарати на основі лактулози або свічки з гліцерином.

Мета терапії відновити консистенцію калових мас і нормалізувати швидкість руху кишкового вмісту по товстому кишечнику

Лактулоза не всмоктується і не перетравлюється в тонкому кишечнику, а надходить у товсту кишку, де стає харчуванням для кишкових бактерій, які розщеплюють вуглеводи. Дисахарид підвищує кількість лакто – і біфідобактерій. Лактулоза відноситься до осмотичним проносним, тобто вона сприяє затримці води в кишечнику, що призводить до об’єму калових мас і активізує перистальтику кишечника.

Препарат може застосовуватися тривалий час навіть з перших днів життя, оскільки він не викликає звикання і безпечний для дитини. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1-2 діб, після початку прийому засобу. Оскільки бактерії в кишечнику починають активно розмножуватися, то у малюка може початися підвищене газоутворення, тому деякі педіатри рекомендують починати з невеликих доз і поступово їх збільшувати.

Лактулоза є діючим компонентом в таких препаратах:

Свічки від запору з гліцерином

Биофлоракс;
Гудлак;
Дюфалак;
Лактувіт;
Лактулакс;
Лизалак;
Нормазе;
Нормолакт;
Флоулак 100 та ін.

Свічки з гліцерином також здатні прискорити процес дефекації. Крім гліцерину, до їх складу входить вуглекислий натрій і стеаринова кислота. Гліцерин обволікає стінки кишки, що сприяє більш легкому проходженню калових мас, крім того, речовина розм’якшує кал, активує моторику кишечника.

Засіб не всмоктується в кров, не викликає звикання і є безпечним для дитини грудного віку. Ефект від свічки з гліцерином настає протягом півгодини. Як правило, свічки застосовуються з тримісячного віку, однак, при необхідності лікар може порекомендувати засіб і місячній дитині, але його потрібно буде розділити на дві або три частини.

При спастичному запорі дітям можуть призначатися спазмолітики (курс 3-5 діб), контактна тепло, теплі розслаблюючі ванни, свічки з беладони, новокаїном, папаверином, які дають болетамувальний, спазмолітичний і протизапальний ефект. При атонічному запорі можуть рекомендуватися вітаміни групи В, прокінетики, ноотропи.